Это было однажды в ноябрьский вечер.
Дождь со снегом, грязь, сыро, промозгло, темно.
Шли по улице странники, два человека,
Вдалеке, чуть мерцая, светилось окно.
И согнувшись от ветра, в одном пиджаке лишь,
Безразличный к тому, как он сильно промок,
Брел один, равнодушный: дожди ли, метели,
Мне пристанища нет, и могила – итог.
Большинство так шагает по этому миру:
Цели нет, нет ответа на главный вопрос.
«Знаешь, мне всё равно. Смерть придет – я остыну,
А сейчас надо жить! Мне не нужен Христос».
Те же буря и снег, тот же дождь, но взгляните:
Бодрым шагом ступает другой пилигрим,
Он тихонько поет. У него вы спросите:
«Чему рад ты? Ведь ветер в лицо бьет двоим!»
- Что с того, что я нищ? Но мне радостно стало,
Хоть, сознаюсь, я, было, совсем изнемог.
Позади – трудный путь и лишений немало,
Впереди – видишь, ярко горит огонек?
Там найду я заботу, тепло, пропитанье,
Там мой дом и родные, покой и уют.
Разве можно грустить? Душу греет сознанье,
Что есть в мире места, где так любят и ждут.
…Каждый здесь на земле только временный житель.
Есть ли цель в твоей жизни? Куда ты идешь?
Подойди ко кресту. Распят там Искупитель,
В вечном доме покой и любовь обретешь.
Светлана Курилова,
Россия
…и пусть вокруг меня густой туман
Сомнения, неверия и гнева,
Убеждена: молитва – не обман,
Ей тучи разгоняя, вижу небо!
Прочитано 4173 раза. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.